Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Інститут економіки та бізнес-освіти

  • Українська
  • English
  • 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка

    Опубліковано 4 роки назад

    «В сім’ї вольній, новій, ми тебе не забули, Тарасе…»
    фото1

    Українська земля багата на талановитих митців, художників, істориків, але є й такі непересічні постаті, які, відійшовши у вічність, залишили величезний, безцінний спадок. Саме 200 років тому народився видатний український письменник, поет, художник, громадський діяч, філософ, фольклорист, етнограф, історик – Тарас Григорович Шевченко. Він залишив після себе багату спадщину. На його творах виросло не одне покоління українців.
    Щороку 9 березня українці святкують День народження Тараса Григоровича Шевченка, символа Української держави.
    Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за нов ст.) 1814 року у с. Моринці (нині Черкаської області) в закріпаченій селянській родині.

    фото2
    Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень.

    шевченко1
    Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія – одна з найпрестижніших відзнак України.

    Ти слухав Кобзаря?
    Ти чув його печаль,
    Що піснею лилася з-під струн?
    Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,
    Висока пісня кобзаревих дум.
    «Думи мої, думи…».